Острів Родос розташований у східній частині Середземного моря, в архіпелазі Південні Споради. Це один із центрів егейської культури. Численні твори античного мистецтва острова Родос дійшли до наших днів, і одним із них є статуя Геліоса — Колоса Родоського.
У IIІ ст. до н.е. острів Родос зазнав нападу. Військами командував полководець Деметрій. Незважаючи на спеціальні облогові машини — останнє слово військової техніки — здолати родосців йому не вдалося. Війська відступили, кчнувши на березі величезну, оббиту залізом облогову вежу з таранами і пере-к і дайм мостом, катапультами, майданчик для десанту — геліополіду, яку рухали 3400 воїнів. Ця геліополіда — теж свого роду чудо світу — замість руйнування принесла місту несподівану фінансову вигоду і всесвітню славу. Заповзятливі купці викупили в родосців масивну металеву гелеополіду за надзвичайні гроші — 300 талантів. На гроші, виручені від продажу вежі, остров'яни звели статую Геліоса — заступника Родосу. Це одне із семи чудес світу було споруджено в 292-280 р. до н.е. в честь успішної оборони острова.
Статуя юнака сягає заввишки 36 метрів. Установлена вона була на торговельній площі між морем і міськими воротами, на насипному пагорбі заввишки 7 метрів, облицьованому білим мармуром. Статуя Геліоса настільки велика, шо Плінія Старшого, який бачив її, вразило те, що мало хто міг обхопити руками великий палець статуї. Могутні коги юнака були трохи розставлені, долоня правої руки була приставлена до очей, у лівій він тримав спадаюче до землі покривало. Ледь відхилившись назад, юнак вдивлявся вдалину. Голову прикрашав вінець із розбіжних променів. Це було зображення бога Геліоса — заступника променів. Вважалося, що острів піднятий зі дна моря велінням цього бога.
Автором статуї був представник Родоської школи скульптор Харес, учень Лісиппа. Конструкція гігантської статуї складалася з трьох масивних кам'яних стовпів, шо відігравали роль опор для ніг статуї й покривала. На рівні плечей і в поясі стовпи з'єднувалися залізними поперечними бачками. Можливий перетин залізних брусків на рівні щиколотки статуї складав приблизно 4,5 кв. дюйма Вище й нижче цього місця величина перетину поступово зменшувалася. Стовпи і балки були основою залізного каркаса, який вкрили карбованими листами бронзи завтовшки 1,6 мм.
Статуя споруджувалася 12 років. Великим було замилування родосців, коли будівельний насип розібрати і вони побачили бога Сонця. Чутка про це чудо світу поширилася швидко, але, на жаль, життя статуї виявилося досить коротким, вона не простояла й півстоліття. У 224 р. до н.е. статуя була зруйнована сильним землетрусом, фігура надломилася вище колін, торс упав на землю, голова й плечі вперлися в пагорб. Родосці та їхні сусіди намагалися підняти поваленого гіганта. Єгипетський цар надіслав вправних майстрів, але. на жаль, відновити статую не вдалося. Майже 1000 років лежала на березі бухти розколота статуя, що стала визначною пам'яткою Родосу. Тільки в 977 р. арабський намісник продав її заповзятливому купцеві на переплавку. Колоса розрізали на частини, і дорогу бронзу відвезли на 900 верблюдах.
Статуя юнака сягає заввишки 36 метрів. Установлена вона була на торговельній площі між морем і міськими воротами, на насипному пагорбі заввишки 7 метрів, облицьованому білим мармуром. Статуя Геліоса настільки велика, шо Плінія Старшого, який бачив її, вразило те, що мало хто міг обхопити руками великий палець статуї. Могутні коги юнака були трохи розставлені, долоня правої руки була приставлена до очей, у лівій він тримав спадаюче до землі покривало. Ледь відхилившись назад, юнак вдивлявся вдалину. Голову прикрашав вінець із розбіжних променів. Це було зображення бога Геліоса — заступника променів. Вважалося, що острів піднятий зі дна моря велінням цього бога.
Автором статуї був представник Родоської школи скульптор Харес, учень Лісиппа. Конструкція гігантської статуї складалася з трьох масивних кам'яних стовпів, шо відігравали роль опор для ніг статуї й покривала. На рівні плечей і в поясі стовпи з'єднувалися залізними поперечними бачками. Можливий перетин залізних брусків на рівні щиколотки статуї складав приблизно 4,5 кв. дюйма Вище й нижче цього місця величина перетину поступово зменшувалася. Стовпи і балки були основою залізного каркаса, який вкрили карбованими листами бронзи завтовшки 1,6 мм.
Статуя споруджувалася 12 років. Великим було замилування родосців, коли будівельний насип розібрати і вони побачили бога Сонця. Чутка про це чудо світу поширилася швидко, але, на жаль, життя статуї виявилося досить коротким, вона не простояла й півстоліття. У 224 р. до н.е. статуя була зруйнована сильним землетрусом, фігура надломилася вище колін, торс упав на землю, голова й плечі вперлися в пагорб. Родосці та їхні сусіди намагалися підняти поваленого гіганта. Єгипетський цар надіслав вправних майстрів, але. на жаль, відновити статую не вдалося. Майже 1000 років лежала на березі бухти розколота статуя, що стала визначною пам'яткою Родосу. Тільки в 977 р. арабський намісник продав її заповзятливому купцеві на переплавку. Колоса розрізали на частини, і дорогу бронзу відвезли на 900 верблюдах.
