Чудеса світу

Впродовж століть люди складали найрізноманітніші списки чудес світу, щоб виділити із загальної маси найбільш видатні творіння архітектурного генія людини або найдивовижніші прояви природної досконалості. Найчастіше такі списки обмежувалися сімома лауреатами наслідуючи давньогрецькі сім чудес світу, але також траплялися й ширші або вужчі переліки.
Я вирішила зібрати в своєму блозі інформацію про ті чудеса світу, що вразили мене найбільше.

Цікаві Документальні Фільми

Колос Родоський

Острів Родос розташований у східній частині Середземного моря, в архіпелазі Південні Споради. Це один із центрів егейської культури. Численні твори античного мистецтва острова Родос дійшли до наших днів, і одним із них є статуя Геліоса — Колоса Родоського.

У IIІ ст. до н.е. острів Родос зазнав нападу. Військами командував полководець Деметрій. Незважаючи на спеціальні облогові машини — останнє слово військової техніки — здолати родосців йому не вдалося. Війська відступили, кчнувши на березі величезну, оббиту залізом облогову вежу з таранами і пере-к і дайм мостом, катапультами, майданчик для десанту — геліополіду, яку рухали 3400 воїнів. Ця геліополіда — теж свого роду чудо світу — замість руйнування принесла місту несподівану фінансову вигоду і всесвітню славу. Заповзятливі купці викупили в родосців масивну металеву гелеополіду за надзвичайні гроші — 300 талантів. На гроші, виручені від продажу вежі, остров'яни звели статую Геліоса — заступника Родосу. Це одне із семи чудес світу було споруджено в 292-280 р. до н.е. в честь успішної оборони острова.
Статуя юнака сягає заввишки 36 метрів. Установлена вона була на торговельній площі між морем і міськими воротами, на насипному пагорбі заввишки 7 метрів, облицьованому білим мармуром. Статуя Геліоса настільки велика, шо Плінія Старшого, який бачив її, вразило те, що мало хто міг обхопити руками великий палець статуї. Могутні коги юнака були трохи розставлені, долоня правої руки була приставлена до очей, у лівій він тримав спадаюче до землі покривало. Ледь відхилившись назад, юнак вдивлявся вдалину. Голову прикрашав вінець із розбіжних променів. Це було зображення бога Геліоса — заступника променів. Вважалося, що острів піднятий зі дна моря велінням цього бога.
Автором статуї був представник Родоської школи скульптор Харес, учень Лісиппа. Конструкція гігантської статуї складалася з трьох масивних кам'яних стовпів, шо відігравали роль опор для ніг статуї й покривала. На рівні плечей і в поясі стовпи з'єднувалися залізними поперечними бачками. Можливий перетин залізних брусків на рівні щиколотки статуї складав приблизно 4,5 кв. дюйма Вище й нижче цього місця величина перетину поступово зменшувалася. Стовпи і балки були основою залізного каркаса, який вкрили карбованими листами бронзи завтовшки 1,6 мм.
Статуя споруджувалася 12 років. Великим було замилування родосців, коли будівельний насип розібрати і вони побачили бога Сонця. Чутка про це чудо світу поширилася швидко, але, на жаль, життя статуї виявилося досить коротким, вона не простояла й півстоліття. У 224 р. до н.е. статуя була зруйнована сильним землетрусом, фігура надломилася вище колін, торс упав на землю, голова й плечі вперлися в пагорб. Родосці та їхні сусіди намагалися підняти поваленого гіганта. Єгипетський цар надіслав вправних майстрів, але. на жаль, відновити статую не вдалося. Майже 1000 років лежала на березі бухти розколота статуя, що стала визначною пам'яткою Родосу. Тільки в 977 р. арабський намісник продав її заповзятливому купцеві на переплавку. Колоса розрізали на частини, і дорогу бронзу відвезли на 900 верблюдах.

Колос Родоський

Піраміди Гізи

Комплекс пірамід у Гізі знаходиться на плато Гіза в передмісті Каїру, Єгипет. Цей комплекс стародавніх пам'ятників знаходиться на відстані близько 8 км по напряму в центр пустелі від старого міста Гіза на річці Ніл, приблизно в 25 км на північний захід від центру Каїра. Будівлі були створені в Стародавньому царстві Стародавнього Єгипту під час правління IV — VI династій ( XXVI — XXIII століття до н. е.). Піраміда Хеопса (Хуфу) є єдиним залишилися пам'ятником з семи чудес древнього світу. Також є національним надбанням Єгипту.Цей давньоєгипетський некрополь складається з Піраміди Хуфу (відомої як Велика піраміда і піраміда Хеопса), дещо меншою піраміди Хафра в менш ніж двох сотнях метрів на північний захід і відносно скромних розмірів піраміди Менкаура в декількох сотнях метрів далі на південний захід, а також ряду менш великих пірамід-супутників, відомих як піраміди цариць, тротуар и і піраміди долини.Поверхня пірамід була покрита плитами полірованого білого вапняку. Уже після падіння давньоєгипетської цивілізації вапняк був розтягнуто місцевими жителями для власних потреб.Великий Сфінкс розташований на східній стороні комплексу обличчям на схід. Багато вчених продовжують вважати, що Сфінкс має портретну схожість з Хафра.Моноліт, використаний в заупокійному храмі Менкаура — його вага оцінена в понад 200 тонн — найважчий на плато Гіза. Колосальна статуя сидячого царя з центральної капели храму Менкаура — одна з найбільших в епоху Стародавнього царства.
Карта плато Гізи





1. Піраміда Хеопса
2. Піраміда Хефрена
3. Піраміда Мікеріна
4. Похоронний храм Хефрена
5. Похоронний храм
6. Піраміда супутник
7. Храм Хефрена в долині
8. Храм Мікеріна в долині
9. Гробниця цариці Хетеп-Херес I
10. Піраміда Хенткаус I
11. Піраміди цариць
12. Мастаби
13. Великий сфінкс
14. Храм сфінкса
15. Гробниця Хемиуну
16. Центр вивчення пірамід
17. Квиткова каса
18. Ями, в яких знайдені Сонячні човни
19. Нова дорога
20. Гробниці висічені в скелі
21. Село ремісників
22. Каїр
23. Селище Назлет-ель-Самман
24. Похоронна дорога
25. каменоломня Мікеріна
26. Сучасне кладовище
27. На південь, гробниці вирубані в скельній породі
28. Стіна огорожі
29. Мастаби і гробниці вирубані в скельній породі
30. Західне кладовище
31. Східне кладовище
32. Зона мастаб в центрі і гробниці вирубані в скелі

Піраміди Гізи

Велика Китайська Стіна

Велику Китайську стіну вважають одним з найграндіозніших споруд і відносять до найбільших досягнень земної цивілізації. Як правило, різні країни світу асоціюються у нас з тими чи іншими будівлями і спорудами. У США це статуя Свободи, у Великобританії - Біг-Бен і Стоунхендж, у Франції - собор Нотр-Дам, в Індії - Тадж-Махал, у Росії - Кремль і безліч християнських храмів.
Китайська стіна вже дуже давно є символом Китаю - як для усього світу, так і для місцевих жителів.
Є навіть особлива напис біля входу на відреставровану частину стіни, приблизно з таким змістом: "Той, хто не був на Великій Китайській Стіні - не може вважати себе справжнім китайцем ".
Таку горду і амбітну напис свого часу наказав зробити людина, яку в Китаї шанують досі, як великого вождя, хоча його роль в історії країни була досить суперечливою - його звали Мао Цзедун. Стіна дійсно є одним із самих грамотних будівельних споруд в світі, і, мабуть, найбільш масштабним.

Починаючись від Ляодунского затоки, стіна проходить на північний схід від китайської столиці - Пекіна, через північну частину країни до пустелі Гобі. Точну довжину Великої Китайської стіни назвати важко: якщо вимірювати від початку до кінця, то вийде 2450 км, а якщо рахувати всі відгалуження, то буде набагато більше - близько 6500 км, тому вчені планують провести топографічну зйомку, і визначити точну довжину Китайської стіни.
Про ширині стіни ми пам'ятаємо ще зі шкільних підручників: по ній могли вільно пересуватися частини китайської армії, і в кожному ряду могли їхати чи то чотири, чи то п'ять вершників одночасно - не так важливо, але стіна досить широка.
У Стародавньому Китаї вона перш за все служила для охорони кордону та перекривала ворогові гірські стежки.
У ті часи, коли ще не було вогнепальної зброї, стіна захищала селянські поля від розорення ордами кочівників і охороняла торговельні шляхи. Перейти Велику стіну не міг ніхто, хіба що за допомогою зрадників.
Можна сказати, що стіну почали будувати ще до виникнення Китайської імперії - з VII століття до нашої ери. Китай в ті часи представляв собою кілька невеликих держав - як кажуть історики, це був період феодальної роздробленості, і правителі цих держав будували навколо своїх володінь стіни - земляні вали.
Велику стіну будували протягом тисячоліть.
Почав будівництво перший імператор Китаю - Цинь Ши-Хуанді. Саме він за допомогою зброї і жорстокості об'єднав розрізнені землі в сильну імперію, і поклав край періоду феодальної роздробленості.
Імператор не терпів вільнодумства і непокори, і він зігнав півмільйона людей на будівництво стіни: серед них було безліч послідовників Конфуція - Цинь Ши-Хуанді не терпів це вчення, і хотів знищити його повністю, тому закував вчених в кайдани.
Люди гинули на будівництві Великої Китайської стіни десятками і сотнями тисяч, а їх трупи укладали в стіну. Коли Велику стіну називають "стіною плачу", то це означає, що вона побудована буквально на кістках незліченних робітників, зігнаних з усієї країни, які працювали день і ніч, і вмирали заради величі імператора.
Керівництво було доручено Мен Тяню - популярному в той час війська, і будівництво йшло повним ходом: стіну вели по горах, болотах і пустелях. По всій протяжності готових ділянок стіни відразу розподілялися військові гарнізони, і її стратегічне значення стало величезним для країни.
Сторожові вежі стояли так, що за одну добу можна було передати інформацію від одного кінця стіни до іншої - швидкість неймовірна по ті часи. Мабуть, таких робіт не організовували з часів будівництва пірамід - хоча, швидше за все, в Єгипті людей використовувалося менше, та й умови праці були дещо краще.
Хтось передбачив імператору, що для завершення будівництва Великої стіни треба поховати в ній десять тисяч чоловік (хоча деякі історики вважають, що мова йшла про мільйон). Зрештою, Велику стіну стали називати найдовшим у світі кладовищем.
Другий період будівництва почався в епоху правління династії Хань - в III столітті до нашої ери. У той час стіна була необхідна для захисту від гунів, постійно нападали на Китайську імперію. В результаті їх набігів стіна систематично руйнувалася, тому імператори Хань наказали зміцнювати її каменем.
У XIV столітті нашої ери почалося правління династії Мін, і при них стіна будувалася вже з цегли. Близько мільйона людей працювали на будівництві, зводячи окремі ділянки - понад 10 одночасно. У багатьох місцях стіну доводилося розбирати до підстави, будувати фундамент і зводити ділянку знову.
До цього стіна будувалася в основному з утрамбованої землі, до якої додавали дерево або камені. В епоху Мін став використовуватися не тільки цегла, а й вапно; працювати з цеглою було легше, тому робота пішла швидше.
Зрозуміло, камінь міцніше, ніж цегла, зате цегла набагато міцніше утрамбованої землі, а обробці піддається набагато легше, ніж камінь - вірніше, цеглин обробка не потрібна. Так що прямокутні кам'яні брили стали виготовляти тільки для фундаменту, країв стіни і воріт.
Оборонні споруди Великої Китайської стіни примітні: коли китайських воїнів починав тіснити ворог, вони відступали в башту-форт - туди вела тільки одна вузькі сходи і невеликий вхід з воротами. Таким чином, шляхи до відступу у захисників стіни не було - вони стояли на смерть, встигаючи укласти безліч ворогів на підступах до свого останнього зміцненню. Такі башти-форти були на кожному посту, на всьому протязі стіни.

Зубці стіни служили прикриттям для лучників, а ще допомагали непомітно спостерігати за ворогом.
В сторожових вежах також зберігалися боєприпаси і зброю, а будувалися вони на найвищих точках стіни - наприклад, на вершинах гір. Сигнал про напад подавали димом чи вогнем; іноді використовували барабани. По всій довжині стіни була налагоджена постійна і бездоганна зв'язок, що дозволяє в разі нападу ворогів швидко привести всі військові гарнізони в стан бойової готовності.
Потрапити до Китаю з півночі або вийти можна було тільки через спеціальні пропускні пункти. Вночі зробити це було неможливо, причому ні в якому разі - навіть сам імператор не міг порушити цю заборону. Потрапити всередину імперії чи вийти можна було після отримання спеціального дозволу, а Китай добре відомий своєю системою бюрократії, яка, до речі, там і зародилася.
Отримати дозвіл можна було після тривалого розгляду - протягом декількох місяців, і навколо пропускних пунктів виникали стихійні табори, в яких люди місяцями жили в наметах, чекаючи рішення влади.
У XVII столітті Китай був завойований маньчжурамі, і Велика стіна прийшла в занепад: сигнальні вежі, фортеці і форти були зруйновані, проте сама стіна і сторожові вежі постраждали не сильно, і сьогодні кілька її ділянок відкриті для відвідування туристів.
У 1987 році Велика Китайська Стіна була внесена до списку всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО.
І ще - вченим вдалося зрозуміти, що входило до складу розчину, яким скріплювали цеглини - китайці використовували варений рис, у вигляді в'язкої маси.

Спробувати піднятися на Велику Китайську стіну сьогодні може кожен, і за це навіть видають спеціальний сертифікат - тим, хто піднявся на певну висоту. Зробити це буває досить непросто: стіна має багато сходинок, що ведуть вгору і вниз, а в зимовий час вони ще й льодом покриваються - адже стіна знаходиться на самій півночі Китаю.
Щодо того, чи видно Велика стіна з космосу , свого часу було багато суперечок - про це навіть писали в деяких підручниках. Але сьогодні космонавти повідомляють, що навіть з нижньою орбіти Землі, з висоти від 160 до 320 км стіна видно не більше, ніж інші великі об'єкти, і навіть гірше багатьох з них. При цьому космонавтам треба знати, куди саме дивитися, і уважно вдивлятися.
Якщо ж піднятися далі в космос, то Китайська стіна не буде видно неозброєним оком.
Як і всі великі пам'ятники світової історії, Велика Китайська Стіна схильна до руйнування. Процесу сприяють і місцеві жителі, розтягуючи цеглини грандіозної споруди в господарських цілях.
З метою збереження символу Китаю уряд запровадив спеціальну систему штрафів, проте китайців, як відомо, дуже багато, і відстежити всі випадки порушення не вдається. Розроблено також проекти реставрації єдиного у своєму роді історичного пам'ятника - уряд країни вживає заходів.
І все ж будемо сподіватися, що Велика Китайська Стіна ще довго буде захоплювати жителів планети Земля - ??не як символ величі імперії чи імператорів, але як безпрецедентний пам'ятник мільйонам людей різних національностей, які віддали за це велич свої життя.